Чому мій чоловік обрав її замість мене?

Мій чоловік живе зі своєю «хворою» матір’ю вже півроку і не збирається повертатися додому. Він звинувачує мене в тому, що я його не розумію.

Вже шість місяців він мешкає у своєї матері. Вона постійно вдає, що їй погано. Бувало, раніше він затримувався у неї на три тижні, але зараз це вже зовсім перебір. А ще він каже, що я йому не підтримка, що я нічого не роблю, щоб допомогти.

Яким чином я можу допомогти свекрусі, яка навмисно руйнує наш шлюб? Вона прив’язує сина до себе найпростішим способом — вдає безпорадність. Я вже жила з цією жінкою під одним дахом. Дякую, не повторю цієї помилки.

Його мати дуже болісно сприйняла нашу з Олегом заручини. Навіть не приховувала, що їй це не до вподоби. Вона не сварилася відкрито, адже хотіла, щоб син вважав її доброю матір’ю, але щоразу намагалася мене спровокувати, щоразу мала до мене претензії.

Я не піддавалася, тим більше ми не часто бачилися. У мене була власна квартира, де ми з Олегом оселилися. Його мати, до речі, теж була незадоволена. Складно контролювати життя сина, коли він не завжди під рукою, так само важливо ще й змиритися з тим, що невістка не збирається догоджати.

Але мати мого чоловіка знайшла інший спосіб. Вона не перша, хто до цього вдається. Просто почала вдавати, що серйозно хвора і потребує постійного догляду.

Олег, який ніколи раніше не стикався із такою маніпуляцією, став дуже вразливим і все більше часу проводив у неї. «Бідна бабуся» мала стільки хвороб, що будь-яка клініка б боротися за такий «експонат».

Стрибаючий тиск, біль у грудах, прострели в попереку, хрускіт у колінах, непритомність. Але мені знадобився час, щоб зрозуміти — вона грає. Я думала, все через стрес. Її коханий синок пішов до іншої жінки, що ж дивного, що її організм так реагує?

Коли вперше свекруха «захворіла» серйозно, а чоловік вже тиждень жив у неї, я зібрала речі й поїхала допомагати. Думала, справді щось погане. Першого дня вона грала дуже переконливо.

Але через два дні я помітила — всі її хвороби миттєво зникали, коли Олег виходив. Вона одразу ж оживала, навіть веселішала. Але варто йому повернутися — і знову «погано».

Я поділилася спостереженнями з чоловіком, але він мені не повірив. Що й не дивно — адже вона грала майстерно. А я більше не могла вірити. Зібрала речі й поїхала додому.

Чоловік повернувся через кілька днів, кажучи, що мати покращала. Мабуть, свекруха не втрималася від радощів, коли я пішла — це була її перемога. Але через кілька тижнів вона знову почала «хворіти».

Мене це шалено бісило, бо щоразу, коли вона починала «погано почуватися», Олег залишався у неї на невизначений термін. Вона раптом одужувала, лише коли я пропонувала викликати лікаря. Здорова людина не може так часто хворіти, має бути причина.

Коли мати чоловіка чула про можливість візиту лікаря, відразу «виліковувалася». Але мій чоловік, переконавшись, що мамі нічого не загрожує, повертався додому.

Так триває вже півроку. Спочатку була вагома причина: їй робили операцію на нозі. Два роки тому вона впала, пошкодила коліно. Лікар порадив операцію, щоб уникнути ускладнень.

Операцію зробили, і вона мала лежати тиждень. Олег був поруч — як і належить люблячому синові. Я не заперечувала, адже людині справді була потрібна допомога.

Але ні через тиждень, ні через місяць він не повернувся. Мати вдавала, що ще не одужала. Вже могла ходити, але розповідала синові, як «ледве піднялася» після падіння, коли він був на роботі.

Шість місяців Олег живе з матір’ю, вірячи її історіям. Хоча лікарі нічого не знаходять, кажуть — операція пройшла успішно, жінка може ходити. Не бігає, але й без палиці справляється. Та що там ті лікарі знають?

Я поставила умову: або він повертається додому назавжди, або забирає речі — я подам на розлучення. Тепер чоловік звинувачує мене в байдужості, каже, що я його не розумію. Адже він не з коханкою, а з матір’ю, якій дуже потрібна допомога.

Усі мої подруги питають, на що я чекаю, адже все очевидно — треба розлучатися. Схоже, настав момент, коли навіть я це усвідомила, хоч до останнього вірила, що мій чоловік проявить розсудливість.