«Мамо, дай знати, коли гості до тебе будуть, я того дня краще вдома побуду»

“Мамо, попередь мене, коли Тарас з Марічкою до тебе їхатимуть, я того дня краще з Софійкою вдома залишусь”, — сказала мені донька. “А що таке? Чим вона тобі не сподобалась?” — запитала я, адже вже не раз помічала, що моя донька уникає зустрічей із дружиною брата. Ця історія змусила мене замислитись, що ж коїться в нашій родині й як мені в цій ситуації бути.

Родинні зустрічі та напруга
У мене двоє дорослих дітей: син Тарас і донька Соломія. Тарас одружений із Марічкою вже три роки, дітей у них поки нема. Соломія живе окремо з донечкою Софійкою, їй 7 років, і вона часто приїжджає до мене в гості. Я живу в невеличкому містечку, де в нас будинок із садом, і для Софійки це справжній рай — бігає, грається, допомагає поливати квіти. Тарас із Марічкою тебе приїжджають, але рідше, бо живуть у Львові й у них щільний графік.

Я завжди намагалась збирати родину разом, особливо на свята. Але останнім часом помітила, що Соломія уникає зустрічей, якщо знає, що буде Марічка. Спочатку думала, що це випадковість, але потім вона сама сказала: “Мамо, попереджай, коли вони будуть, я не хочу з ними стикатись”. Я здивувалась і запитала, у чому річ, але Соломія відмахнулась: “Та нічого, просто не хочу”. Але ж я мати, я бачу, що щось не так.

Що не так із Марічкою?
Марічка — гарна дівчина, принаймні, мені так кажеця. Вона ввічлива, завжди допомагає на кухні, привозить подарунки, цікавиться моїм здоров’ям. Із Тарасом вони виглядають щасливою парою, він її дуже любить. Але я почала помічати, що із Соломією вона спілкується якось холодно. Наприклад, на останній родинній вечері Марічка майже не розмовляла із Соломією, а коли Софійка щось розповідала, Марічка лише посміхалась і мовчала. Може, це дрібниця, але Соломія, схоже, сприймає це як байдужість.

Я намагалась поговорити із Соломією, але вона лише жартує або змінює тему. Раз нарешті сказала: “Мамо, вона якась зарозуміла. Завжди поводиться, ніби вона найкраща, а ми із Софійкою їй заважаємо”. Я здивувалась — мені Марічка ніколи не здавалась зарозумілою. Але, може, я просто не бачу того, що бачить моя донька? Соломія завжди була чуттєвою, а після розлучення з чоловіком стала ще більш вразливою.

Розмова із сином
Я вирішила поговорити із Тарасом, щоб зрозуміти, чи немає якогось конфлікту. Він сказав, що Марічка нормально ставиться до Соломії, просто вони “не зійшлися характерами”. “Мамо, ти ж знаєш, Соломія іноді сама всіх відштовхує, вона завжди у своїх переживаннях”, — додав він. Я не погодилась — Соломія в мене добра й відкрита, просто, може, почувається некомфортно поряд із Марічкою.

Тарас пообіцяв поговорити із Марічкою, але я не впевнена, що це допоможе. Я боюсь, що ця напруга між ними тільки зростатиме. Софійка, наприклад, обожнює дядька Тараса, але Марічку називає “тьотя, яка завжди мовчить”. Діти ж відчувають усе краще за нас.

Як зберегти родину?
Мені важко бачити, що мої діти не можуть знайти спільну мову із близькими. Я хочу, щоб ми збирались усі разом, як раніше, щоб Софійка росла серед люблячої родини. Але як це зробити, якщо Соломія не хоче навіть бути в одному приміщенні із Марічкою? Поговорити з ними обома? Чи, може, не втручатись і дати їм самим розібратись? Я боюсь, що, якщо втручусь, зроблю ще гірше.

Якщо у вас були подібні ситуації, поділяЯ все ж таки вирішила запросити їх обох на чай і спробувати спокійно обговорити ситуацію.