Connect with us

З життя

Не прикидайся дурнушкою. Де мама сховала кільце? Чи це ти його взяла? Говори! – Павло сильно стиснув плечі Лізи.

Published

on

— Не вдавайся в роль дурниці. Де мати сховала перстень? Чи це ти його взяла? Кажи! — Павло болюче стиснув плечі Оксани.

Оксана завжди була негарною. Коли бабуся вперше побачила онуку в пологовому будинку, запитала, як донька її назвала.

— Наталкою, — ніжно відповіла свіжоіспечена мати.

— Наталки гарні, а твоя донька, вибач, красунею не буде. Назви Оксаною. Так мою бабусю звали, — зітхнула стара жінка.

У дитячому садку всі дівчатка були миленькі, з великими очима, пухкими щічками й кучериками білясними, як соняшне проміння. Оксана ж була незграбною, з прямавим волоссям кольору миші, яке електризувалося від одягу й стояло дибки.

— Намучається бідна з такою зовнішністю. За чоловіка навряд вийде. Казала ж тобі — треба з розумом чоловіка вибирати. А ти? — говорила бабуся, заплітаючи їй тоненькі косички, на які ледве трималися бантики.

— Мамо, годі! Виправиться з віком, — відповідала Оксина мати.

До дванадцяти років Оксана не стала кращою. Висока, кутаста, з короткою стрижкою, вона була вищою за хлопців у класі. Ті дражнили її «жердиною». Вона замкнулася, не дружила ні з ким, сиділа вдома й читала книжки.

У старших класах вона не пішла на новорічний бал. Сукню, куплену влітку, вже не можна було надіти.

— Чому вдома? — запитала мати, повернувшись з роботи.

— Навіщо ти мене народила? Щоб я мучилася все життя? Хлопці жердиною кличуть, на танці не запрошують. Я потвора! — у істериці викрикнула Оксана.

— Донечко, і в гарненьких життя не завжди складається. Що робити, якщо так природа вирішила? Краса — не найголовніше, — намагалася заспокоїти її мати.

— А що головне? Гроші? За гроші все можна купити, навіть вигляд. Тільки грошей у нас теж нема. Я не вийду заміж і дітей не буду. Не хочу, щоб моя донька теж страждала, як я, — злісно проговорила Оксана.

— За красою закохуються, а цінують душу, — зі смутком сказала мати.

— А в мене поганий характер, сама ж казала. Який може бути гарний характер, коли тобі ніхто не подобається? Всі тікають, наче від зараза. — В очах Оксани стояли сльози. — Чому ти не вибрала для ролі батька когось гарнішого?

Після школи Оксана могла б вступити до університету, але пішла до медичного училища. Коли в дитинстві вона лежала в лікарні з запаленням легень, медсестри здавалися їй ангелами у білих халатах. Волосся сховане під шапочками, і нема кого дражнити.

Училище вона закінчила із червоним дипломом. Пацієнти її любили. Вона вміла спритІ коли нарешті вона передала перстень у руки директора музею, у її душі промайнула легкість, ніби вона звільнилася від важкого, невидимого каменя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 11 =

Також цікаво:

ES1 годину ago

Tres años sin memoria y mi pasado me encontró en la playa

El ventilador seguía girando, pero de repente el aire dejó de moverse para mí. —¿Un bebé? —Tiene dos años y...

BG4 години ago

Загубеният син

Двадесет години. Толкова години броях дните, откакто детето ми изчезна от двора на баба си в Пловдив. Двадесет години, значи....

ES4 години ago

**Trece años y una foto borrosa**

Mi nombre es Julián Ramírez. Tengo trece años. Trabajo desde los once en el taller de mi tío Chava, en...

BG5 години ago

Не го написах, за да ме харесат

Нощната смяна в Трето районно в Пловдив е като да чакаш влак, който винаги закъснява. Седнал съм на дежурство, пред...

BG6 години ago

Миражът в снега

Седях в ресторанта на хотела в Боровец, когато тя влезе. Не че я познавах. Просто беше трудно да не я...

PT6 години ago

A metade que ficou na lata

A dona Irací estava debaixo do sol de Salvador, escolhendo tomate na barraca da Dona Zefa, quando o neto puxou...

BG6 години ago

Грамотата от 1978-ма

# Грамотата от 1978-ма Четиридесет и осем години стоях зад този клавирен инструмент. Не искам да кажа пиано — то...

EN7 години ago

She Called the Cops on Me Over Grandpa’s Drill

The day my sister called the police on me, my mother's voice on the phone was a wreck. Not crying...