Рішення, що змінить усе: що буде, якщо ти здаси безневинну дитину в притулок?

Задумайся, як жити далі, якщо невинна дитина твого чоловіка Даринка опиниться у дитбудинку…

Вихідний, можна полежати. Але Маріянна потягнулася, скинула ковдру й підвелася. Умилася, заварила свіжу каву, потім пила дрібними ковтками, дивлячись у вікно на похмурий двір з облупленими деревами й калюжами після дощу. Небо затягло сірою суцільною пеленою, ось-ось посиплеться дрібний сніжок.

Та на вулицю треба вийти, хоч би сміття винести. Набридло сидіти вдома й шкодувати себе. Нічого не зміниш, Максима не повернеш. Коли вмирає близька людина, здається, що частина тебе пішла разом із ним. Маріянна відчувала порожнечу всередині, яку, як не намагалася, нічим не могла заповнити. Час не лікує — він заганяє біль глибше, стирає спогади. Вона втомилася від болю, журби й сліз. А як жити, якщо Максима більше немає? Заради чого?

Вони познайомилися в університеті. На першій же лекції він сів поруч із нею. Гарний хлопець із цікавістю й радістю дивився на світ, як і вона сама. Потім вони разом бігали коридорами у пошуках потрібної аудиторії. Разом на перерві мчали у їдальню.

До п’ятого курсу вони розуміли одне одного з півслова, наче подружжя, що прожило разом багато років.

— Як я житиму без тебе? Навіть уявити не можу… Здамо сесію й роз’їдемося. Слухай, може, не будемо розлучатися? — одного разу спитав Максим.

— І що ти пропонуєш? — зустрічним питанням відповіла Маріянна.

— Виходи за мене, — випалив він.

— Ти робиш мені пропозицію? — Маріянна посерйозніла. — Я думала, ніколи від тебе цього не дочекаюсь. А от візьму й погоджуся.

— Правда? — зрадів він.

— Чому ти радієш? Для шлюбу мало пропозиції й бажання бути разом. Потрібне кохання.

— Ми з тобою зрослися за час навчання. Хто сказав, що я тебе не люблю? А ти? Ти мене любиш?

Маріянна багато разів запитувала себе про це. І щоразу відповідала — так. Померла б, якби Максим захопився іншою дівчиною. Наприкінці серпня вони зіграли весілля. Маріянна жила з батьками, а Максим приїхав з невеличкого містечка.

Батьки обох напружилися, зібрали кошти й купили молодим однокімнатну квартиру. Не домовившись, обоє вирішили почекати з дітьми. Маріянні здавалося, що все це ненадійно, немов гра. Але час минав, вони жили разом і були щасливі. Через два роки Максим разом із другом відкрили невеликий бізнес.

Маріянна не хотіла ризикувати, залишилася на попередній роботі. Якщо в них не вийде, в неї все ж таки буде заробіток. Але у Максима з Дмитром усе вийшло. Маріянна теж перейшла працювати до чоловіка. Взяла на себе бухгалтерію, щоб не було ніяких сюрпризів.

Ще через два роки вони купили простоОднак після всіх подій Маріянна знайшла в собі сили жити далі, зберігаючи в серці світлу пам’ять про Максима, і зрозуміла, що справжнє щастя — бути чесною перед собою та іншими.