Connect with us

З життя

Коли ми з сестрою були маленькими: Щоранку 8 березня приносило несподіваний стук у двері та запитання

Published

on

Коли ми з сестрою були маленькими, кожен ранок 8 березня починався з стуку у двері та запитання: «Леді, ви одягнуті? Можна до вас увійти?»
Леді у ситцевих нічнійних сорочках кричали у відповідь, що вони дуже навіть одягнуті, тому швидше заходьте. Тим більше, що ми ж знаємо, що у вас там подаруночки!
До нашої кімнати заходив тато, тримаючи два букети квітів і дві однакові коробки, в яких лежали однакові ляльки.
Тато кілька разів пробував дарувати нам різні подарунки, але швидко зрозумів, що це не найкраща ідея: старшій дочці (мені) здавалося, що мене обділили, а в Марійки лялька краща, більша і красивіша, а молодшій (це Маня), здається, всіляко здавалося, що її недолюблюють, і спеціально обирають такі маленькі ляльки, щоб підкреслити її дитячий вік.
Після однієї нашої потужної і подвійної жіночої істерики тато дочасно посивів і відтоді почав дарувати нам виключно однакові подарунки.
І ми з Марією завжди були впевнені: 8 березня — це такий день, коли Головний Чоловік У Світі приходить зранку до тебе з квітами і коробками, та з чимось вітає.
Що за свято таке 8 березня — це неважливо. Для нас це був день, коли приходив Головний Чоловік З Квітами І Подарунками.
Тоді тато був у нас єдиним чоловіком у нашому житті (дідусь ж не враховується — він ж не чоловік, а старенький дідусь, хіба ви не розумієте?). Єдиний і Головний. Інших не було.
А потім минули роки.
І у мене, і у Марійки з’явились інші Головні Чоловіки, які приносили нам квіти і подарунки вранці 8 березня. І якось так завжди виходило, що ми поспішали їм такий титул присвоювати. Вони, зрештою, не виявлялися справжніми чоловіками. І тим паче, зовсім не Головними.
Титул повертався до нашого тата. Тато носив його з гордістю, звично, і не змінював традицій з однаковими коробочками. До того ж, у тих коробочках вже могли бути різні подарунки, але самі коробочки, чорт забирай, досі завжди однакові!
Потім у нас з Манюнею з’явилися сини. Єдині. По одному у кожної. Маленькі Головні Чоловіки. І, поки вони росли, наш тато продовжував виконувати свої восьмоберезневі обов’язки. Тому що — ну коли ж ще заміна-то його виросте? А дочкам же ж треба квіти і коробочки.
Мій син виріс якось дуже швидко. І я не встигла навіть помітити: а коли це сталося, що він раптом став ще чиїмось Головним Чоловіком? І вранці 8 березня я отримую від нього лише телефонний дзвінок: «Мамо, з святом тебе! Не хвилюйся, я у Марії, повернуся в неділю».
Але!
Але цей дзвінок все одно слідує тільки після дзвінка тата, і запитання: «Моя леді, ти одягнена? До візитів готова?»
…У житті кожної жінки мають бути Чоловіки. Справжні. З великої літери. Чоловіки, сини, брати… Але Найголовнішим може бути тільки хтось один. Не обов’язково це тато. Не у всіх ж є татусі. І брати. І сини. Але у кожної є той, Найголовніший.
Той, з ким роками і десятиліттями починається ранок 8 березня.
У нас з Манюнею — це наш тато. Для якого ми з самого народження були і залишаємося Його Леді.
Адже найголовніше для жінки — знати, що її дуже люблять.
Зі святом всіх нас, любі і кохані.
І дякую за цей день нашим Найголовнішим Чоловікам.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + 18 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Ніби порожньо, але має велике значення

Ніби порожньо, але означає багато Віра їхала у автобусі №73, що пробирався крізь засніжений Чернігів. Вмостилася біля вікна, впіймала поглядом...

З життя39 хвилин ago

Понедельник: Начало пути к себе

**Обретение себя в понедельник** В тот понедельник Света проснулась слишком рано. Не из-за будильника, не из-за шума — просто открыла...

З життя43 хвилини ago

Дочка, таємницю про яку мали зберегти в секреті

Сьогодні я згадала історію, яку ніколи не розповідала нікому. Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар...

З життя53 хвилини ago

«Ти вже маєш чотири квартири, а ми з матір’ю куди, на вулицю?»

«Оленко, борони Боже, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з матір’ю куди, на...

З життя1 годину ago

Незачинені вікна

Невідчинені вікна Ганна вперше за довгі місяці почула власний голос. Він пролунав сипло, нерішуче, наче пробився крізь шар пилу, що...

З життя1 годину ago

«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я...

З життя1 годину ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...

З життя2 години ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...