Connect with us

З життя

Розгублений огляд квартири: все наче без змін, речі на місцях.

Published

on

Денис розгублено оглянувся навколо в квартирі. Здається, нічого не змінилося, речі були на своїх місцях. Тільки тишина була незвичною, а ідеальний лад напружував. Денис здригнувся. Він витягнув з кишені конверт і втупився в нього. “Яка тепер різниця, що там написано,” – подумав Денис. – “Тепер уже все одно.” Його роздуми перервав дзвінок телефону. – Синку, ти вже отримав результати тесту? – нетерпляче запитала мама. – Ну що там? – Отримав. Але я ще не розкривав конверт. – Як? – здивувалася мама. – Хоча я і так знаю. Ліза не твоя донька. – Ти завжди все знаєш, – пробурчав Денис, – Зараз подивлюся. Запанувала довга пауза. – Ну що там? Не муч. – Кричала в слухавку мама. Денис тупо витріщився у вікно. Аркуш випав з рук і впав на підлогу. З телефона долинали крики мами. Слів він не розбирав. Денис машинально вимкнув телефон. Коли п’ять років тому народилася Ліза, Денис був переповнений щастям і гордістю. Його захоплювало все в ній. Як вона спала, як причмокувала губами, як капризно морщила свій крихітний носик. Принцеса! У Лізи були чарівні карі очі й темне, майже чорне волосся. Денис був блакитнооким блондином, а його дружина Таїсія – брюнеткою. Денис дуже радів, що у нього тепер дві улюблені дівчинки. – Знаєш, Денисе, Ліза зовсім не схожа на тебе, – часто казала мама, – Ось ні краплі. Нічого твого немає. Не в нашу породу вона, не в нашу. – Ну і що, – відмахувався Денис, – Вона в маму. Яка різниця. Мама примружувала губи і хмурила брови. Відомо ж, вода камінь точить. З часом Денис став уважніше придивлятися до Лізи. Спостерігав за її жестами й мімікою, за її ходою. Підозри вкоренилися в його серці. Через чотири роки він уже був повністю впевнений, що Ліза не його донька. Роздратування і недовіра до дружини ховати було дуже важко. В родині почався розлад. – Денисе, – тужливо питала Таїсія, – Що з тобою відбувається? Я відчуваю, що ти мене не любиш. А що тобі зробила Ліза? Чому ти зриваєшся на неї? Це нестерпно. Денис грюкнув дверима і йшов до матері. Вона частувала його чаєм, і вони довго обговорювали ситуацію. – Так не може продовжуватися, – казала мама, – Тобі потрібно зробити тест на батьківство. Годі з тебе дурня робити. Нагуляла дитину і підсунула тобі. А ти рости й годуй. – Мамо, я не знаю, як їй сказати, – бурмотів Денис, – Буде скандал, сльози. Я не переношу сліз. – Потрібно пройти через це, – наполягала мама, – Один раз пережити. Зате після розлучення, аліменти платити не будеш. А так сядуть на твою шию зі своєю дитиною. Через рік таких розмов Денис наважився. Скандалу не було. Таїсія довго стояла і дивилася на Дениса злегка розширеними від жаху очима. Потім мовчки, без слів зібрала речі. – Завтра зустрінемося й зробимо тест, – прошепотіла вона, – А ми поживемо у моїх батьків. – Ми до бабусі підемо. – Зраділа Ліза і заплескала в долоньки. – Тато, а ти з нами? – Ні, котику, тато залишиться вдома. У нього багато роботи, – зітхнула Таїсія. – Якщо Ліза моя, повертайтеся. Житимемо, як раніше, – крикнув їм Денис. Наступні дні минули, як у тумані. Денис не знаходив собі місця від очікування. Ліза не дзвонила. Денис намагався набрати її номер, але рука сама зупинялася на півдорозі. Порожня квартира, без радісних вигуків донечки, без запаху готової їжі, давила і дратувала його. “Навіщо я це все затіяв?” – картав себе він. – “Живуть же пари, виховують чужих дітей. Без Лізи вдома сумно. Хоча, як довіряти Таї, вона мене обманула. Але і без них дуже погано. Треба зустрітися, поговорити.” За результатом тесту Таїсія не прийшла. Денис був дуже здивований. “Значить не мій дитина, стало соромно їй.” – міркував він дорогою додому. – “А може просто запізнилася? Вона така незібрана. Треба їй подзвонити.” Таїсія відповіла відразу. – Денисе, не дзвони мені більше. Я подала на розлучення. З дитиною зустрічатимешся тільки через суд. – Отже, я правий! – вигукнув Денис. – Боїшся мені в очі подивитися? Таїсія нічого не відповіла, поклала слухавку. Денис нахилився і підняв з підлоги аркуш. Ще раз прочитав вголос. – Імовірність батьківства – 99,9999% Він байдужо взяв телефон і набрав дружину. – Таї, я батько, – винувато пробурмотів він, – Повертайтеся, почнемо все спочатку. Нам було добре всім разом. – Ні, Денисе. – Ну чому? Тест показав, що я батько. – здивувався він. – Денисе. Ти не пройшов тест. Тест на батьківство…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Невимовний біль…

Було так боляче… Соломія розмовляла по телефону, коли до кабінету зазирнув Микола. Марічка, скосила очі на Соломію, даючи зрозуміти, що...

З життя1 годину ago

День звільнення

**День прощення** Останнім автобусом Марійка повернулася з міста до села. Цілий день метушилася — то в лікарню за довідками, то...

З життя1 годину ago

Таємниця зашитого пальто

**Щоденник Оксани** Всій біді пальто. Сиділа я за комп’ютером, але дивилася не в монітор, а у вікно. Останні теплі дні...

З життя2 години ago

Втеча нареченої

Олесь зійшов з поїзда, попрощався з провідницею й пішов до старого однорівневого будинку вокзалу. Усередині був один великий зал. Вздовж...

З життя2 години ago

Зрада

Кінець вересня видався теплим і сухим. Ось-ось похолодає, зарядять пронизливі дощи. Адже осіння погода непередбачувана. «Треба обов’язково вибратись на дачу,...

З життя3 години ago

У золотій клітці

**У золотій клітці** Соломія увійшла до квартири й тихенько роздягалася, намагаючись не розбудити матір. Ледь стримала стогін, коли знімала нові...

З життя3 години ago

Пальто, що змінило все

Все через те пальто Оксана сиділа за комп’ютером, але дивилась не на екран, а у вікно. Останні теплі дні вересня....

З життя4 години ago

Чужі проблеми не вирішують своїх: уроки дружби та гніву

“Свого чоловіка нема, так на чужого накинулась? Подруга, мабуть… Щоб твоєї ноги в моєму домі більше не було!” — з...