Connect with us

З життя

Загадковий чоловік у щоденних відвідинах церкви привернув її увагу.

Published

on

Вона помітила чоловіка в церкві, де він поводився трохи незвично. Приходив щодня, ставив дві свічки, а потім довго бурмотів щось у кутку, розмахував руками, ніби пояснював щось нерозумливій дитині. Після цього хрестився, спочатку справа наліво, потім зліва направо, а потім навіть якось безглуздо, знизу вгору.

Вона вирішила підійти до нього і запитати, в чому справа. Почекавши його на виході, вона заговорила і запропонувала допомогу, відчуваючи, що так буде правильно. Представившись, спитала, що він так відчайдушно пояснює і чому весь час хреститься по-різному.
– Якщо ви не вмієте, я можу навчити вас правильно молитися й дам літературу. Я ще з бабусею сюди ходила, – сказала вона.

Він збентежено подякував за допомогу і, трохи вагаючись, запропонував сісти на лавку в алеї старого парку, в самому кінці якого стояла церква.
– Та ніби-то я й не особливо вірю, – усміхнувся він збентежено, викликавши в неї здивування. – Але справа ось у чому…

– Є у мене котик. Великий сіамський з косими очима. Красень. А зовсім недавно… ну, як недавно… Пару років тому, восени, в дощ, підібрав маленьке цуценя. Приніс його додому. По-перше, пожалілося, а по-друге, думав, що моєму котові стане веселіше, і не помилився. Щеня виявилось говірким, веселим. Навіть занадто.

Чоловік знову посміхнувся своїм думкам, і вона помітила, що посмішка у нього якась беззахисна, зовсім дитяча. Уміє він наче вибачатися. Потім продовжив:
– Щеня назвав Ярик. Він одразу вирішив, що мій кіт – його справжній тато. Рідний. І став ходити за ним по п’ятах і повторювати все, що той робив. Коли кіт застрибував на диван, Ярик намагався підстрибнути за ним, але куди там малюкові!

Кіт набрид шум, підхопив зубами за лопатки і підняв на диван, де малий почав пищати від радості, уткнувся в свого «тата» і задрімав. І так це й велося. Я кота почав називати Сніжок, і він тягнув Ярика на диван, де вони затишно влаштовувалися.

Згодом Ярик підріс, а Сніжоку було важко затягувати його нагору. Але Ярик допомагав. На початку відчайдушно перебираючи лапами та підвиваючи. А коли став великим, знову почав удавати безпорадність.

Спокійний Сніжок вставав, схоплював зубами за потужну шию та тягнув з усією своєю силою. Собака, прикидаючись, кректав від натягу очей, і коли опинявся на дивані, відразу ж починав стрибати від задоволення.

– О, вже ці діти! – подумав кіт, підпираючи лапи на диван. Зусилля треба вкласти.

Чоловік зітхнув і закурив.
– Сніжок вже немолодий кіт і тягне Ярика беззубим ротом. А той радіє, його очі випромінюють щастя, наче він знову маленьке цуценя.

Він тяжко зітхнув.
– А нещодавно мій улюблений кіт захворів. Перестав їсти, у нього болить живіт. Возив його до ветеринара, але той нічим не зміг допомогти. Ось я й пішов до церкви. В Бога не вірю, молитися не вмію, хреститися правильно теж. А дві свічки… Ну, бачив, як бабусі ставлять.

Але я обіцяю! Так, про всяк випадок, — чоловік ткнув пальцем у небо. – Обіцяю вашому Богу, якщо він допоможе моєму Сніжкові одужати, то так і буде. Я повірю в нього, і більше ніколи не буду його турбувати.

Вона мовчки слухала його, не серджуючись на його невірство. Їй стало байдуже, що він не вміє молитися і не розуміє, що робити в церкві. Вона зрозуміла: її доля звела з людиною, віра котрої була справді більшою і міцнішою, ніж у всіх інших. Вона витерла сльози з обличчя і піднялася.

– Я передумала, – сказала вона. – Не навчатиму вас молитися. Вам це не потрібно. Краще поїдемо до вас додому, я хочу глянути на вашого кота. Я, звісно, не ветеринар, але все ж хірург з досвідом. Може, допоможу.

Чоловік підхопився й почав дякувати. Вона пішла через парк. Він ішов поруч і розповідав про свого кота Сніжка й собачого сина Ярика. Засмічений осінній парк роняв листя. Теплі промені пробивалися крізь гілля й торкалися обличчя цих двох людей.

Жінка довго оглядала Сніжка, обмацувала, взяла кров на аналіз, поїхала і повернулася через годину. Можете не вірити, пані та панове, але їй вдалося його вилікувати. Правда, довелося зробити операцію у нього вдома. Не поїхати ж і не залишити пацієнта без нагляду.

Вони незабаром з’їхалися, точніше, він до неї, у велику нову квартиру. Тепер разом знімають відео, як Сніжок затягує беззубим ротом велику і сильну собаку Ярика на новий велюровий диван. І байдуже, що лишаються клаптики шерсті.

А величезний Ярик радіє і пускає слину. Пищить від насолоди, коли кошачий тато тягне його за вухо. Потім згортається клубочком навколо Сніжка і засинає, зігріваючи його теплом. А Сніжок сидить і зітхає:

– О, ці діти! Стільки з ними клопоту. Тягнеш їх, тягнеш. Прямо уморишся, а все одно треба тягти.

Сніжок зітхає й вкладається на Ярика. Восени листя падає, відчуття затишку й тепла. З тією, з якою церкву більше не відвідували, мабуть, виконували бажання. Бог простить, чесно! От мені так здається…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × три =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...