Connect with us

З життя

Несподіваний поворот, що ледь не вдавив свекруху.

Published

on

Свекруха явно не очікувала такого повороту подій і майже вдавилася бутербродом.

— Мамо, вона приїжджає в суботу! — радісно вигукнув Олег.

А от Сімона зовсім не була рада. Вона вже передчувала чергові докори й насмішки. В голові одразу спливли неприємні спогади про її день народження, коли Евеліна Віталіївна примудрилася зіпсувати свято.

Гості вже зібралися, і реакція свекрухи не змусила себе довго чекати.

— Сімо, як ти взагалі пекла цей торт? Коржі не пропеклися, а крем… Хіба ти не відчуваєш, що він занадто солодкий?

— А на мій смак все дуже смачно, — спробувала захистити Сіму тітка Олега, її рідна сестра.

Проте свекруха не могла зупинитися.

— Ти просто заради ввічливості їй лестиш або не хочеш псувати настрій на день народження. Але я завжди кажу правду.

Сімона, ображена, вийшла з-за столу і пішла покурити на балкон.

Спочатку чоловік категорично був проти того, щоб його дружина курила. Але з часом змирився, вирішивши, що це її особиста справа.

Сам Олег не курив, і свекруха також. Проте саме вона завжди знаходила привід дорікнути Сімі за цю шкідливу звичку.

— Ти знову за своє? Обіцяла ж кинути! — обурилася Евеліна Віталіївна, нарочито, щоб всі гості почули.

«Чудово! Навіть на своєму дні народження я не можу спокійно покурити», — подумала Сіма.

Вона затягнулася, а потім спокійно відповіла:

— Особисто вам, Евеліно Віталіївно, я нічого не обіцяла. І взагалі, курити чи ні — це моя особиста справа.

— Але мені не подобається запах! — обурилася свекруха, махаючи руками, ніби намагаючись розігнати дим.

— Ну то йдіть на свіже повітря. Там точно нічим не пахне, — спокійно відповіла Сіма.

Свекруха зчинила такий галас, що гості почали розходитися один за одним. Вона звинувачувала невістку в тому, що та, користуючись своїм «днем недоторканності», нібито виганяє з квартири власного сина.

Одним словом, свято було зіпсоване, хоча все починалося так добре…

Цей день народження Сімона запам’ятала на все життя. І от тепер вона дізналася, що свекруха вирішила приїхати до них.

— Сімочко, я розумію, що ви з мамою не зовсім ладите, — почав Олег.

— І тому ти дозволив їй пожити у нас?

— У мене не було іншого вибору. До того ж це ненадовго.

Сіма уважніше поглянула на Олега.

— Почекай, я не почула? Вона що, приїжджає не на один день?

— Ні, — винувато промовив він.

— На скільки?

— Максимум на місяць…

Сіма була обурена. Виявилося, що його мати вирішила пройти курси підвищення кваліфікації, аби не втрачати конкурентоспроможності з віком. Спочатку навчання планувалося в онлайн-форматі, але в останній момент з’ясувалося, що будуть і очні заняття. Присутність на них обов’язкова.

Сіма навіть запропонувала зняти квартиру для свекрухи за їхній кошт, але Олег сказав, що вона не погодиться жити на орендованому житлі. У результаті вибору не залишалося: довелося поселити її у їхню квартиру і виділити найбільшу кімнату.

— Я хочу, щоб ви віддали мені своє ліжко, — заявила свекруха одразу після приїзду.

«А чи не забагато?» — подумала Сіма, але вголос цього не сказала.

— А що не так із диваном, мамо? — запитав Олег.

Евеліна Віталіївна докірливо подивилася на сина і сказала:

— На ньому у мене буде боліти спина. Тому давайте, робіть перестановку і міняйте диван із ліжком місцями.

Свекруха, здається, приїхала в гості, але вела себе як повноправна господиня. Це дратувало Сіму.

— А ти чого на мене дивишся вовком? — запитала свекруха, дивлячись на неї.

— Вам здалося. Мені час працювати, — відповіла Сіма і пішла в кімнату, вткнувшись у ноутбук, аби тільки не бачити, що відбувається.

Вона давно працювала на відстані, але тепер різко захотіла повернутися до офісу.

— Геннадію Петровичу, не заперечуєте, якщо я попрацюю з офісу місяць? — запитала вона у начальника.

— Признатися чесно, здивований. Зазвичай співробітники рвуться на віддалену роботу, а тут навпаки, — розсміявся він. — Звісно, можеш. Але цікаво, що змусило тебе повернутися до офісу? Ти ж раніше спокійно обходилася без колективу.

Сіма не хотіла розповідати начальнику про сімейні проблеми, тому швидко придумала відповідь:

— Сусіди роблять ремонт, цілими днями свердлять. Неможливо зосередитися.

— Розумію. А чому тільки на місяць? Може, вони і довше свердлити будуть?

— Далі буде видно, — ухильно відповіла Сіма, хоча в голові крутилася думка, що свекруха, можливо, затримається довше, ніж на місяць. Адже житло безкоштовне, комунальні послуги менші, і продукти вона майже не купує. Зараз курси, а потім знайде ще щось.

Увечері Сіма повернулася додому, бажаючи розслабитися у ванній, але свекруха перегородила їй шлях.

— Ти куди направилася? — запитала вона.

— Дивне запитання. Купатися, звісно, — відповіла Сіма, показуючи рушник.

— А як же вечеря?

— Голубці в холодильнику. Дайте пройти.

— Я їх викинула. Вони були вчорашні, — заявила свекруха.

— Як це викинули? Я їх дві години готувала! — обурилася Сіма.

— Ми звикли їсти тільки свіжоприготовану їжу. Готуй щодня, але невеликими порціями.

Це остаточно розлютило Сіму.

— Знаєте що, я не збираюся стояти біля плити щодня. Якщо хочете, готуйте самі. Я вам поступлюся кухонею.

— Не можу. Я ж у гостях, — заявила свекруха.

— Тоді їжте те, що є, або готуйте самі, — різко відповіла Сіма і, протиснувшись між свекрухою і дверним косяком, вирушила у ванну.

Вона чула, як свекруха скаржилася Олегові на невдалу невістку, але знала, що він чудово розуміє характер своєї матері.

— Чому ти ніколи за мене не заступаєшся? — запитала Сіма після чергової розмови Олега з матір’ю.

Олег винувато подивився на дружину.

— Вибач, Сімо, я не хочу з нею сперечатися. Ти ж знаєш, яка вона. Почнеш сперечатися — вона не зупиниться.

Це виглядало як жалюгідне виправдання. Але Сіма була впевнена, що її різка відповідь свекрусі вирішить проблему. Проте на цьому справа не закінчилася.

Коли Сіма вийшла покурити на балкон, Евеліна Віталіївна почала скаржитися синові на запах.

— Як можна терпіти курящу дружину? У тебе не виникає відчуття, що цілуєшся з попільницею?

— Мам, це особистий вибір Сіми, — спробував захистити дружину Олег.

— Ну так, а насолоджуватися цим ароматом повинні всі ми. Нехай йде курити на вулицю.

— З сьомого поверху? — здивувався Олег.

— Так, а що тут такого? В під’їзді ж курити не можна.

Сіма була в люті від постійних причіпок свекрухи. І тоді їй прийшла геніальна думка.

У неділю вранці пролунав дзвінок у двері.

— Тетяно Кирилівно! Яка несподіванка! Чому з валізою? — здивувався Олег, побачивши тещу на порозі.

— Привіт, Олеже. Я теж вирішила пройти навчання та пожити у вас. Евеліно Віталіївно, вітаю вас.

Свекруха ледве не вдавилася бутербродом. Вона явно не очікувала такого повороту подій.

— Що такого? У вас трьох кімнатна квартира. Місця вистачить усім, правда, доню?

— Звісно, мамо. Заходь.

Свекруха заради приличності ще трохи посиділа за столом, а потім почала збирати речі. Вона заявила, що за такого розкладу жити тут не має наміру, і вже за годину поїхала, домовившись завершити курси онлайн.

А теща зовсім не збиралася залишатися. Вона цінувала особистий простір і просто вирішила допомогти дочці позбутися свекрухи.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + 19 =

Також цікаво:

DE4 хвилини ago

Werkstatt in der Dieselstraße

Ich heiße Bernd Kessler, sechzig Jahre alt, seit einundvierzig Jahren KFZ-Meister in Wuppertal. Meine Schwiegertochter Sabine würde sagen, ich erzähle...

PL18 хвилин ago

Kobieta na rusztowaniu

Nazywam się Bożena Wilczek, prowadzę małą pracownię krawiecką przy ulicy Piotrkowskiej w Łodzi, dwa piętra niżej niż mieszka Ewelina Konarska....

DE26 хвилин ago

Andrea Reinholt und der Anruf um 16 Uhr

Dreißig Sekunden bevor ich Frau Kessler werden sollte, schob mir Bastian eine Mappe über den Blumenständer und sagte, ich solle...

DE27 хвилин ago

Der Stollen unter Wattenscheid

Zwölfhundert Meter unter Wattenscheid roch es plötzlich nach nasser Erde und Gras. Markus Brenner war seit einundzwanzig Jahren Vortriebsteamleiter auf...

DE27 хвилин ago

Der Moment am Gate 27

Ich heiße Jonas Wieland, ich bin einunddreißig, wohne in Leipzig und arbeite als Elektrotechniker bei einem mittelständischen Betrieb in der...

DE27 хвилин ago

Der Hof bei Beelitz und die Sache mit den Spargelfeldern

Mein Opa Reinhard hat immer gesagt, ein Spargelfeld gehört nachts nicht mehr uns. Ich hab das für Alte-Männer-Gerede gehalten, für...

DE28 хвилин ago

Die Werkstatt an der Frankfurter Straße

Ich heiße Jonas Brenner, bin achtundvierzig und repariere seit über zwanzig Jahren Getriebe in Offenbach. Meine Schwiegermutter Renate ruft mich...

PL52 хвилини ago

Wdowa po Tomaszu z Bytomia — plecak z siedmioma kopertami

Nazywam się Halina Kwiatek, od dwudziestu trzech lat pracuję jako pielęgniarka na oddziale kardiologii w szpitalu przy ulicy Żeromskiego w...