Усе повертається: чоловік розлучився і повернувся до колишньої!

В житті все повертається… Чоловік подав на розлучення і повернувся до своєї колишньої!

Я вважала себе майстром у грі під назвою кохання. Але життя дало мені суворий урок: кожна дія має наслідки, і рано чи пізно за все треба платити.

Вийшла заміж у 25 років — не дуже рано, але й не пізно. Бажання уникнути повернення в рідне провінційне містечко, де кожен крок на виду, підштовхнуло мене залишитися в Києві. Тут я могла насолоджуватися анонімністю, про яку давно мріяла.

Хлопець подруги…

Ідеться про Сергія. Високий, кароокий, він був хлопцем моєї шкільної подруги Ольги. Але це лише підсилювало моє бажання завоювати його. Сергій, схоже, теж не був проти флірту за спиною Ольги.

Тож ми почали зустрічатися, поки він ще був з Ольгою. Я не обмежувала себе в знайомствах і не приховувала цього. Сергій знав, що не єдиний у моєму житті, але і він не був вільний, чи не так?

Одного разу Сергій побачив мене, коли я виходила з машини іншого чоловіка. Дочекавшись, поки той поїде, він підійшов до мене і сказав, що нам потрібно поговорити. Заявив, що не хоче ділити мене з іншими, що не може уявити себе з іншою жінкою, окрім мене. Запропонував розійтися з Ольгою і почати спільне життя зі мною. Ідея мені сподобалася, особливо тому, що це вирішувало питання житла і дозволяло дошкулити пихатій Ользі.

Ми почали жити разом, проте через кілька тижнів мені стало нудно; захотілося різноманіття і гострих відчуттів. Я усвідомила це, коли випадково зустріла Ігоря — одного зі своїх колишніх хлопців, з яким у нас були веселі часи. Ми пішли випити кави, розслабилися і опинилися в його квартирі. Це було весело і освіжаюче. Через два тижні ми повторили, і так почали зустрічатися для задоволення, без зобов’язань.

Поступово я повернулася до колишнього способу життя, зустрічаючись з різними чоловіками. Врешті-решт я пішла від Сергія, залишивши записку: «Я більше не хочу жити разом». Просто і без пояснень.

Несподіваний поворот…

Через місяць я дізналася, що вагітна. Перелякавшись, я повернулася до Сергія. Дізнавшись про вагітність, він запропонував шлюб. Я погодилася, не відчуваючи шаленої любові, але вважаючи це найправильнішим і найлегшим рішенням. До того ж, це дозволяло уникнути повернення в нудне провінційне містечко.

Через рік після народження сина я знову була вагітна — ще один хлопчик. Турбота про двох маленьких дітей і ведення господарства забирали весь час. Сергій багато працював, був амбіційним і часто затримувався допізна. Можливо, він просто не поспішав додому до роздратованої дружини і галасливих дітей. Я не була приємною компанією: втомлена, роздратована, без вільної хвилини. Чекала на повернення Сергія, щоб почати скаржитися.

Але… довелося розплатитися.

Можливо, ви запитуєте себе, хто батько мого старшого сина. Сергій чи хтось з моїх колишніх? Я вважала це неважливим. Може бути, Сергій, а може, і ні. Казала собі: «Всі роблять помилки, я була молода, це не спеціально…»

Досі не знаю, хто батько мого старшого сина, і навряд чи коли-небудь дізнаюся. Усі вірять, що це Сергій — і він сам, і син, і наші близькі.

Але чи має це значення, якщо Сергій все одно перестав турбуватися про дітей? Не тому, що сумнівався в їхньому батьківстві. Одного вечора, коли дітям було 4 і 2 роки, я повернулася додому і виявила записку: «Я подав на розлучення. Між нами нічого не виходить».

Ми розійшлися. Тепер я сама виховую дітей. Сергій виплачує аліменти, яких ледь вистачає. Принаймні, він залишив нам квартиру, щоб жити в ній, поки діти не стануть повнолітніми.

А Сергій все ж одружився… на Ользі. І тепер вони чекають на первістка.