Спершу зникла гумова м'ячик сина. Потім один капець, лівий, з-під килимка перед дверима. Валентина Гнатюк з будинку на вулиці Йорданській на київській Оболоні тримала все це...
Ich arbeite seit elf Jahren in der ambulanten Pflege in Freiburg, und normalerweise erzähle ich niemandem, was ich bei den Familien sehe. Berufsgeheimnis, sagt meine Chefin...
Я досі не знаю, з якого номера прийшло те повідомлення о десятій вечора, коли все вже скінчилося. «Передай дружині, хай подивиться в поштову скриньку». Просто текст,...
Ich arbeite seit elf Jahren als Kellnerin im "Alte Brennerei" in der Münchner Innenstadt, gleich um die Ecke von der Theresienwiese. Man sieht viel, wenn man...
Мене звати Роман Ковальчук, мені сорок один, і я той самий зять, про якого, певно, вже встигли розповісти сусіди на весь під'їзд по вулиці Гоголя в...
Мене звати Богдан Кравчук, мені шістдесят сім, все життя пропрацював на заводі в Кременчуці, зараз на пенсії. Розказую цю історію так, як воно було насправді —...
Дощ у Чорнотисові в жовтні падає не краплями, а суцільною плівкою, і того вечора вода стікала просто по вітринах районного Будинку культури, розмиваючи афішу з написом...
— Витри мені взуття або забирайся з цього дому. Роман Кравчук підняв заляпаний глиною черевик перед дружиною. За довгим столом на веранді замовкли всі шістнадцять гостей....
Стук у двері — оце головне, а не той конверт, що я потім тримала. Дозвольте по порядку. Мене звати Ірина Ковальчук, мені тридцять чотири, і я...
Ich weiß noch, wie das Fett in der Pfanne zischte, als Markus die flache Hand auf die Anrichte klatschte. Die Sojasoße spritzte über das karierte Küchentuch,...